Привіт, пиріжечки.
З вами вже 10 років (десять!) Віка Лепінг і мій кулінарний блог “Правильна їжа”. Не нарікайте на назву — десять років тому це звучало дуже навіть нормально, або мені так здавалося 🙂 “Але сторінку про мене можна вже й оновити”, — подумала я, тому напишу трошки свіженького від мене сучасної.
Що до мене
Не буду заново описувати свій довгий кулінарний шлях до моменту, як я створила блог, просто залишу тут посилання на мій попередній авторський пост, який робила та сама я, але на десять років молодша, що, звісно, відчувається. А тут я коротко напишу про те, що траплялося вже під час існування мого сайту.
За цей довгий період, звісно, багато чого траплялося, а зміни в моєму житті і в житті всього соціуму приводили й к змінам у моєму блозі. Не можу сказати, що я вела його постійно активно, але майже завжди намагалася додавати щось нове час від часу, бо мене завжди цікавила смачна їжа, і зараз я й досі так само дивлюся та аналізую купу нових рецептів, бо моя стрічка інстаграму навпіл складається з відео приготування їжі крутими кухарями з усього світу.
Так що ж саме трапилось
За ці десять років я…
- встигла побувати м’ясоїдом, пескетаріанцем, вегетаріанцем, веганом, сироїдом, спробувати на собі усі види дієт, пити, не пити, спробувати голодування з усіма періодами, чистки, “правильне харчування” та “здоровий засіб життя” й отримати пару розладів харчової поведінки. А потім знову повернутися до простого, збалансованого раціону, який тепер дуже радує мене кожного дня, бо це ідеал, до якого я так довго йшла.
- багато подорожувала, і спробувала безліч страв з найвіддаленіших куточків нашої планети, привезла купу рецептів та думок про їжу, які я й досі потрошку реалізую.
- переїжджала більше десяти разів по різних країнах, містах та районах, постійно відкриваючи для себе нові гастрономічні локації і куштуючи все нове та цікаве.
- знаходилася у розладі з собою і світом. У лютому 2022 трапилось найстрашніше, почалося повномасштабне вторгнення в мою країну, і мені прийшлося поїхати з улюбленого міста, де я жила останні сім років, з Києву. Цікаво, що в Київ я переїхала з Криму, бо туди теж вторглася та сама країна як раз тоді, коли я починала вести свій блог. Початок повномасштабної війни зупинив мене і мій блог на довгий час ще й через те, що написаний він був російською мовою (бо я з Криму), тією мовою, яку я більше не хотіла транслювати у світ.
- прожила більше двох років у Португалії, в Лісабоні, де живу й зараз. Тепер я можу розповісти багато різного про західно-європейські кухні. Питайте, якщо цікаво.
Що до блогу
Перші декілька років з цих десяти були найактивнішими у створенні нових страв, тому і рецептів з того часу залишилось дуже багато. Мені дуже подобалося готувати, писати статті, фотографувати і ділитися цим з вами. Зараз, коли я дивлюся на свої перші пости, я розумію, що виглядають вони, звісно, не так гарно і наповнено, як останні, але я можу сказати не кривлячи душею, що я й досі сама дуже часто користуюся цими старенькими рецептами, бо нічого не змінилося — вони класні, а страви дуже смачні.
Взагалі, дивлячись на всі мої рецепти за весь період, я бачу свою особисту історію, свій довгий шлях, свій розвиток, свої неймовірні зусилля і старанну працю, яки приносили плоди і у певний час були мені великою допомогою.
Я дуже люблю свій блог, бо він є частиною мене, яку хочеться зберегти назавжди.
Тому
Тому, через десять років від старту, коли мій блог постарішав і прийшов у поганий стан через багато факторів, коли стало зрозуміло, що треба перекладати весь контент українською та англійською, ми з моїм чоловіком вирішили, що спробуємо все переробити, відновити і реабілітувати мою кулірану історію.
Ми так і зробили. Подивимося, що буде далі.
Я сподіваюся, що стареньким читачам сподобаються зміни (навіть якщо ви їх не помітите)), а всім новеньким великий привіт і ласкаво прошу! Пищіть у коментарях, звідки ви, і як ваші справи, не зважаючи на те, вперше ви тут, чи вже давно зі мною.
Поки що це все.
Бережіть себе. І будьте щасливими.
Ви можете звʼязатися зі мною цими шляхами:
YouTube – мой канал;
Instagram – vikaleping;
Facebook – Victoria Leping.
Або написати мені на e-mail: vikaleping@gmail.com
Нові коментарі