Всім привіт. З вами Віка Лепінг, і сьогодні ми не будемо готувати.

А що трапилось?

Дуже довго в мене не виходили рецепти та статті, і на то є причина – повномасштабне вторгнення у мою країну. В мене й досі висить чернетка з місяця лютого (17.02.22) з рецептом, який я привезла з Норвегії. Написана російською мовою. І ніколи не викладена.

З початку повномасштабного вторгнення взагалі уся моя діяльність призупинилась, тому що здавалося, що більше нічого з цього не має цінності. Окрім того, я народилася у Криму, і завжди писала російською, що мені стало остогидлим після 24 лютого 2022 року.

Знаю, що серед моєї аудиторії було багато росіян. І я знаю, що є росіяни, яки розуміють, що насправді відбувається, які не підтримують дії їхньої держави, яки поїхали зі своєї країни, і не хочуть мати нічого спільного з владою рф. Якщо ви розумієте українську, то я не маю нічого проти вас.

Але я маю дуже чітку позицію що до росіян і усіх інших, хто підтримує війну в Україні, або тих, хто вважає, що “всьо нє так адназначна”. В мене для вас тільки одне посилання: йдіть до біса і ніколи не повертайтесь. Тут вам не раді.

А що до моєї діяльності та мого блогу?Віка Лепінг

Я думаю про те, щоб знову почати вести блог. Пройшло багато часу з початку повномасштабного вторгнення, і тепер я вважаю, що все ж таки у моєї діяльності є сенс. І коли взагалі жити та творити, якщо не зараз. Крім того, я прагну, щоб класного україномовного контенту ставало тільки більше. Я хочу знову викладати рецепти, писати про їжу і про все, що з нею повʼязане.

Тому я хочу відновити свій блог, але тепер, звісно, рідною мовою. Писати статті українською (а може й продовжити знімати, хто зна), та потрошки перекладати старий матеріал. Російські версії минулого я залишу, але нового матеріалу російською вже не буде.

А що до вас, мої люди?

Щоб зрозуміти, чи є тут ще мої люди, я й пишу цей лист. І мені дуже потрібна ваша невеличка дія, якщо:

  • ви мене розумієте;
  • ви ще памʼятаєте, хто я;
  • вам цікаво мене читати та дивитись;
  • ви готуєте за моїми рецептами;
  • ви посміхнулися, читаючи цей лист (можна просто у душі)).

Якщо так, просто напишіть, будь ласка, коментар, щоб я зрозуміла, що ви ще зі мною. Дякую дуже.

З вами була Віка Лепінг. Люблю вас, будьте щасливими!

Add to Favourites